середа, 11 січня 2012 р.



Село Костилівка



Костилівка - прекрасне гірське село,яке розміщене вздовж річки Тиси, між високими стрімкими горами, гірськими полями та високогірними полонинами.
У нашій бібліотеці створений краєзнавчий куток"Стежиною батьківського краю" у якому можна знайти багато цікавої інформації про село його історію та легенди.


                                                    Легенда


              КОСТИЛІВКА – це  село,  в  якому  до  сьогоднішнього  дня  існують  старовинні  цікаві  легенди  та  розповіді.  Найвідомішими  та  найцікавішими  з  усіх  легенд  є  легенда  про  село  «Берлибаш»  та  про  «Скелю Кохання».
              Слово  «Берлибаш»,  яке  виникло  в  сивій  давнині  і  було  назвою  нашого  села  аж  до  1946  року.  Назва  «Берлибаш»  є  турського  походження,  що в перекладі  означає «Рубай голову».
             Сталося  це  так…
              Свій  початок  історія  має  з ХІІІ ст. Відомо,  що  через  Закарпаття  проходили  орди  татаро-монголів.  І одного  разу,  неподалік  від  Рахова  відбулася  битва  між  загонами  завойовниками  та  з  карпатськими  захисниками,  тобто  гуцулами.  Тоді  досить  великі  втрати  понесли  чужинці.  Досить  багато  поранених  залишилося  на  місці  бою.  Але  щоб  не  мучити  хворих  та  сильно  поранених  у  важкій  дорозі,  вони  домовилися  із  жителями  цього  села  залишити  на  деякий  час  в  них  своїх  хворих  та поранених  воїнів.  Коли  ті  видужають,  то  допомагатимуть  гуцулам  по  господарству.  Гуцули  їм  не  відмовили. Вони  вилікували  та  вигодували  чужинців,  але  ті  звикнувшись  до  доброго  ставлення  почали  ним  зловживати  і  через  деякий  час  запроваджувати  у  нашому  селі  свої  порядки.  Це  досить  не  сподобалося  нашим  гуцулам-горянам.  І  змовившись  між  собою,  вони  одного  дня  вбили  всіх  тих,  кого  вилікували  та  вигодували.  І  після  цього  вони  знову  зажили  своїм  звичним  життям.  Але  декілька  років  повертається  хан  із  своїми  вояками,  щоб  забрати  своїх  воїнів.  Довідавшись  про  те  що сталося,  він  дуже  сильно  розгнівався,  а  ще  сильно  розлютився.  Майже  всіх  жителів  він стратив  на  високій  скелі, що  височіє  посеред  села.  Врятувалося  тоді  кілька  людей,  які  ховаючись  в  селі  спостерігали  за  страшним  кривавим  видовищем.  Із  вершини  скелі  доносилися   тільки  страшні  вигуки  чужинців  «Берлибаш,  Берлибаш»,  що  в  перекладі  означає «Рубай  голову».  Так і  з’явилася  назва  нашого  села «Берлибаш». 
                Але  через  п’ять  століть  на цій  скелі  стається  інша  трагедія,  це  смерть  молодої  закоханої  пари  Марічки  та  Іванка.  Вони  сильно  кохали  одне  одного,  але  їхньому  коханню  були  сильно  проти  батьки  дівчини,  через  те,  що  родина  хлопця  дуже  бідна.  Тоді,  існував  такий  звичай,  що  багатий  не  мав  право  одружуватися  на  бідній  або  навпаки,  так  як   було це  великим  позорищем. І  в одну  літню  місячну  ніч,  вони  вийшли  на  вершину  скелі  і взявшись  за  руки  стрибнули  вниз.  Падаючи , вони  розбилися  на  смерть.  Багато  років  минуло  від  тоді.  Село  розрослося,  скеля  покрилася  травою  та  кущиками  і  не  виглядає  такою  сумною.   







Немає коментарів:

Дописати коментар