четвер, 31 травня 2012 р.






   Щороку 1 червня ми відзначаємо свято маленьких громадян нашої країни – Міжнародний день захисту дітей. Водночас це й свято тих, хто завжди поруч з дітьми, хто піклується про них і допомагає твердо стати на ноги.
Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє.


 1 червня — це не лише початок літа. І не тільки перший день довогоочікуваних літніх канікул. Цього дня світ відзначає День захисту дітей, який вважається одним із найдавніших міжнародних свят. У далекому 1949 році Міжнародна жіноча організація прийняла рішення про відзначення у перший день літа Міжнародного дня захисту дітей. Якщо спочатку його святкували в усіх країнах, то сьогодні — в усіх кінцях світу.
Це свято як дітей, так і дорослих, адже воно покликане хоча б один раз на рік нагадувати всім людям, що дитинство слід охороняти і захищати. Адже діти — це майбутнє кожної держави. На планеті живе близько 2 мільярди дітей різних рас та національностей. Але в усіх дітях планети Земля є спільне: як найуразливіша, найбеззахисніша частина суспільства вони потребують особливого захисту і піклування
Кожна дитина розуміє свої права по-різному. Для одного захист його прав і свобод — це боротьба за виживання, для іншого — захист від насильства у сім’ї, ще для когось — можливість висловити свою думку. Але не слід забувати, що наші права взаємопов’язані з обов’язками перед іншими людьми: батьками, які дали нам життя, вчителями, які навчають у школі, друзями, іншими людьми, нашою державою. Тобто діти мають не лише знати і вміти захищати свої права, але й дотримуватися виконання прав інших людей.


Цього дня в бібліотеку завітали діти з літнього оздоровчого табору.Вони ознайомились з бібліотекою,з правилами користування.Послухали бесіду "На щасливе дитинство ми маємо право",до дня захисту дітей,яку провела завідуюча бібліотекою Песар Л.І. Взяли участь у проведенні правової гри з героями казок по статтях Конвенції про права дитини.Юним відвідувачам також було цікаво ознайомитись з Інтернет-центром,і мали змогу переглянути відеоролик "Конвенція про права дитини" та "Казкові герої в країні прав і обов'язків".                 













середа, 23 травня 2012 р.

                                   Виставка у бібліотеці

      "Михайло Панасович Стельмах - видатний український письменник"
                         
                                (до 100 річчя від дня народження)

МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ

Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба. Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в цілокупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня;1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»; 969р. — роман «Дума про тебе».Останній роман —
«Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.У 1957р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов», 1971.М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист. Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР. Помер письменник 27 вересня 1983p.






четвер, 17 травня 2012 р.

                                         Берлибаський банош


Берлибаський банош - Фестиваль засновано в 2005 році, проводиться в другу неділю травня в с. Костилівка Рахівського району. Основною темою фестивалю є дегустація бануша - традиційної страви гуцулів. Також можна скоштувати інші гуцульські страви. Метою проведення фестивалю є збільшення туристичної привабливості села, залучення нових інвестицій в розвиток туризму.
Фестиваль починається з урочистого привітання гостей фестивалю, виступів фольклорних колективів с. Костилівки та інших населених пунктів Рахівщини. Далі гості можуть подивитися як готується справжній гуцульський бануш та скоштувати його.
На фестивалі можна придбати традиційні гуцульські сувеніри.

                           











2337 людей взяло участь виготовленні домотканого рушника на фестивалі “Берлибаський банош”, який відбувсяу неділю, 13 травня, у селі Костилівка Рахівського району. Таким чином було встановлено рекорд на найбільшу кількість людей, які зіткали рушник.
«Ми видавали людям свідоцтва, що вони дійсно взяли участь у виготовленні рушника, і таким чином підрахували усіх, – прокоментувала Ольга Сметанюк, голова Костилівки.
Ткали доріжку на 100-річному верстаті, який зберігається у селі у центрі народної творчості. Почали виготовлення ще зранку, а закінчили близько 10-ї вечора перед самими феєрверками, які закривали фестиваль. Туристи охоче долучилися до ткання.
Кожен додавав по смужці (домотканий рушник виготовили із смужок, нарізаних із старого одягу). Двометровий виріб збережуть для музею фестивалю, який планують відкрити у Костилівці. За словами Ольги Сметанюк, за роки святкування у них назбиралося чимало подарунків, сувенірів та інших потенційних експонатів











На  фестивалі приготували банош з мінімальною кількістю дров
Найкращим спеціалістом з приготування баношу на цьогорічному сьомому фестивалі «Берлибаський банош», визнали Олега Панькулича.
Чоловік зварив давню страву гуцулів (з кукурудзяної крупи, звареної на сметані з додаванням бринзи), використавши мінімум дров.
У конкурсі брало участь шестеро чоловік. Оскільки 2012 рік оголошено міжнародним роком енергозаощадження, то умовою перемоги було приготування головної страви за найменшої кількості місцевих енергоресурсів (дров). «Ми роздали учасникам однакові купки дров і котли по 20 літрів, – розповіла Ольга Сметанюк, голова села Костилівка, – після приготування баношу у Олега залишилося найбільше зекономленої деревини».
Журі, яке цього року оцінювало якість приготованих страв та напоїв, що їх традиційно виставляли мешканці Костилівки, складалось з чиновників та митців. Зокрема, до нього увійшов композитор Олександр Злотник, який вже кілька днів головував у журі пісенного фестивалю «Веселка над Тисою».А також директор Карпатського біосферного заповідника Федір Гамор, який також подарував Костилівці гігантську книгу побажань.


          "Банош - це наша перша гуцульська страва.Щодо назви страви костилівці мають різні версії: одні кажуть,що був газда Банош,і йому газдиня казала: їж Банош, їж, Банош.Звідси і назва.Інші стверджують, що колись на полонині скотарка варила кулешу,в яку дала тільки сметану. Її запитали,що вона таке зварила,у відповідь та сказала "Ба нуш -- немає біди,хороша страва". Це є національна страва гуцулів,яка готувалася ще тоді,коли не було що їсти,а лишилася тільки сметана,бо корови були у всіх,та трохи кукурудзяної муки..."

Банош як і бринзу споконвіку готують виключно чоловіки,бо вівчарство і все,що з ним зв"язано,- справа чоловіча.Справжній бануш готують на вогні,щоб димом пропах і вогню набрався.



        

четвер, 10 травня 2012 р.





"Берлибаський бануш -2012" спробує встановити новий рекорд

fotoНа фестивалі “Берлибаський бануш”, який відбудеться у неділю, 13 травня, у селі Костилівка Рахівського району спробують встановити рекорд Закарпаття у виготовленні домотканого рушника.
Як повідомила співорганізатор фестивалю, сільський голова Костилівки Ольга Сметанюк, на цьогорічному фестивалі баношу, як і позаминулого року, коли виготовили найбільшу кількість баношу, плануємо встановити новий рекорд – залучити до процесу виготовлення домотканого рушника найбільшу кількість гостей.

Встановлення рекорду відбудеться о 14.00.








понеділок, 7 травня 2012 р.



      
                                     Вечір цікавого краєзнавства

                        « Мій край – моя історія жива»





                                                                                               
                                                    
        Розпочала вечір завідуюча бібліотекою Песар Л.І.,яка розповіла про історію села   
                                                                          



Село Костилівка було засноване 405 років тому назад, а саме у 1600 році. Першими поселенцями були переселенці по той бік Карпат. Вони оселяли спершу низинні території, але з часом почали підніматися вглиб Карпат, тобто вверх по руслі річки Тиси. 
Це село, на сьогоднішній день має дві назви: одну – історичну, другу – більш сучасну. Перша назва села була Берлибаш, яке походить від турецького слова і в перекладі означає «Рубай голову»
Це пов’язане з тим, що в період турецького навалу, коли турки в середині 18 століття зайняли більшу територію Балканського півострова, в тому числі було захоплено турками південно-східну частину земель сучасного Закарпаття разом із Костилівкою. Турецькі яничари жорстоко розправлялися із жителями села накладали на них велику данину і насильно примушували важко працювати на турків. Але так наш народ був гордим, він досить часто бунтував проти турків, тим самим наражаючись на страшну, навіть смертельну небезпеку. Турки страшно не любили бунтівників та непокірних, їх дуже жорстоко карали. Саме за гордість і не послухання гуцулів, турки їх карали не тільки страшним каліцтвом, але і смертю. Вони дуже часто відрубували їм голови, кінцівки тіла, виколювали очі та навіть наживо вішали на залізний гак, на якому вони помирали. Коли рубали людям голову, то розгнівано викрикували слово «Берли баш», що в перекладі означало «Рубай голову».







   Також представлена слайдова презентація "Костилівка - мальовниче село Рахівщини",
    яку представляв Шмиг Василь Васильович - науковий керівник гуртка географії    та    лісознавства Малої академії наук.


        А на закінчення вечора учні мали змогу переглянути фільм про село
                                       " Костилівка -мій рідний край"
     








                                                 Легенда про "Скелю кохання"


СКЕЛЯ КОХАННЯ

 В центра села  розміщена скеля "Кохання" , на вершині якої височіє металевий хрест. Про цю скелю існує легенда, яка розповідає жахливу подію, яка сталася в  селі. Вона розповідає наступне....