Костилівська сільська бібліотека.

21 лютого відбувся краєзнавчий день

«Не цураймось свого роду»

в приміщенні бібліотеки спільно з бібліотечним клубом за інтересами «Струни Душі»

Книжкова виставка «Живи і возрадуйся, роде наш красний»!

Кожна нація має свої звичаї, що народжувались впродовж багатьох століть і освячені віками.

Краєзнавство – це безцінна скарбниця історичного досвіду багатьох поколінь, всього найкращого, що в сфері матеріальної і духовної культури витримало випробування часом. Воно є своєрідним містком, який поєднує покоління минулі з поколіннями сьогоденнішніми і прийдешніми.

Кожен регіон України має свої неповторні особливості, які надають йому привабливість, значущість.

Цікава і багата Рахівщина своїми етнографічним колоритом гуцульської субетнічної культури, пам’ятниками дерев’яної архітектури, історією і звичайно людьми.

Гуцульщина – одне слово, як багато в ньому героїчного, легендарного, історичного. «Благословенний закуток нашого краю» - Так називав Гуцульщину Іван Франко.

Цифрує місяць тонку позлітку...

Прийшли Гуцули – не знаю звідки.

Тунелі страху здолали й змори –

В парткатій тайстрі принесли гори.

Із пліч здіймають тяжку поклажу:

Церкви, маржину, дараби, гражди.

«Червоні» й «срібні» дзвенять у скрині...

І я знайшовся в малій тайстрині.

...Вже місяць злотну драбину в’яже:

Було чи снилось – хтось краще скаже.

Когось благаю, лиш серце краю.

Ідуть гуцули...куди – не знаю.

Так описує походження гуцулів В.Кухта,поет Рахівщини, журналіст, публіцист, який продекламувала бібліотекар М.Жигуц.

Багатьох наших краян доля розкидала по світу,одним із них в нашому селі Костилівка є Іван Жегуц - професор Мюнхенського університету, який народився 1923р. в с.Костилівка в селянській родині.

Доктор філософії Мюнхенського університету, викладач історії в Українському Вільному університеті. З1970р. – науковий співробітник Географічного інституту Технічного університету в Мюнхені. Виконував різні громадські обов’язки. Почесний член Крайового товариства «Просвіта» в Ужгороді. Разом із закарпатським мовознавцем Ю.Піпашем видав «Словник Гуцульського говору в Закарпатті Говірка с.Берлибаш(Костилівка)р-ну Рахів у 30-х рр» (Мюнхен 1999) і Тексти до Гуцульського говору.

В 1992р. Іван Жегуц навідався на Рахівщину. Почував себе найщасливішою людиною у своєму селі, серед односельців – дідів, бабусь, парубків і дівчат, ходив різними дорогами з відкритим і наповненим любов’ю серцем, і тоді з найпотаємніших глибин душі виринули його зболені роздуми – спогади «Берлибаш – забуте гуцульське село», які прочитала Лєлє Любов Йосипівна – член клубу за інтересами «Струни душі»: «Хто з нас вийшов із села у світ, той постійно дивиться вперед, а бачить у більшості минуле.Срібною ниткою снується за нами та дорога, якою ніби й не йшли, а пролетіли. Гляньте на неї згори:ідуть нею наші ровесники, нанашки, діди...Ось зупинились. Бачу їхні смаглі лиця, чую їхній тихий голос в далині, який час від часу перериває голос вчителя.

...Зненацька я сам між ними – свідками мого дитинства. Йду слідом за ними і збираю дрібні епізоди їхнього життя, мого власного. Парую їх один до одного, передаю і знову парую, як райдугу. Оцей зеленавий, як наш груник, той срібний, як потік, той золотавий. Заходить вже наше вечірнє сонце. Але з-над Менчула темніє небо, стогне буря над селом, б’є по дерев’яних стінах, трясе нашими яворами.І довго, довго не вгаває... »

В ході заходу бібліотекар М.Жигуц Ознайомила присутніх із матеріалами книги І.Жегуца «Гуцульське село у Карпатах»(Історія села 1930х років)

У творі автор намагається повернутися в своє дитинство. Це туга за рідним краєм, домівкою, гуцульською природою, що нагадують йому прожиті тут передвоєнні роки.

Поезію місцевої поетеси Гафії Данишек продекламували ведучі заходу Ткач Катерина та Лєлє Любов.

Власний відеофільм «Чарівність природи Костилівки » продемонстрував Василь Шмиг – науковий керівник гуртків географії, лісознавства екології Малої академії наук, член клубу за інтересами «Струни душі»